Мікоплазмоз у собак
Мікоплазмоз у собак-це інфекційна хвороба, яку викликає внутрішньоклітинний найпростіший мікроорганізм роду Mycoplasma .
Часто господарі бояться цього діагнозу, адже люди теж хворіють мікоплазмозом, і це дуже прикра хвороба, тим більше для жінок і дітей. Але боятися нічого: собачі мікоплазми в клітинах людини не живуть, як і навпаки.
У собак мікоплазми не визначено хвороботворні, вони можуть існувати в клітинах слизової, не викликаючи не те що хвороби, а навіть дискомфорту. Однак при деяких умовах їх зростання активізується, і ось тоді говорять про мікоплазмозі. А це вже хвороба, яку потрібно лікувати, інакше вона загрожує серйозними ускладненнями, особливо у цуценят.
Причини хвороби
Хоча в нормі більш ніж у 65% собак в змивах виявляються мікоплазми, хворіють не всі з них. Тільки умови, які провокують активне розмноження цього внутрішньоклітинного паразита, призводять до риніту і кон’юнктивіту – захворювань носа або очей.
У цуценят і ослаблених тварин мікоплазми як правило викликають бронхіт і навіть пневмонію. Але в загальному мікоплазми здатні вражати будь-які епітеліальні тканини, а подібні присутній в багатьох органах, в тому числі в суглобах і шкірі.
Описані випадки ураження сечостатевої системи, що занадто небезпечно для щенних сук.
Інфікування відбувається при тісному контакті: паразит потрапляє від хворої тварини до здорової з виділеннями зі слизових оболонок. Можливі зараження і при в’язанні, а ще при використанні загальними предметами побуту.
Собака може інфікуватися від кішки, яка при цьому не буде виражати ознак хвороби. Та й у собак перший час хвороба розвивається без симптомів і вимальовується тільки в періоди зниження імунітету.
Симптом
Дуже часто хворіють цуценята і літні тварини. Можливі прояви мікоплазмозу після важких хвороб, операцій. Але в багатьох випадках захворювання мікоплазмозом розвивається на тлі вірусного ураження слизових.
Часто в змивах тварин, хворих мікоплазмозом, знаходять і хламідії: обидві хвороби відрізняються довгим потайним перебігом і виявленням під час зниження імунітету.
Дуже часто мікоплазмоз вимальовується прозорими або, при приєднанні бактеріальної інфекції, гнійними виділеннями з носа (риніт) і очей (кон’юнктивіт). Слизові при цьому набряклі, пухкі.
Виділення з очей створюють мокрі доріжки, тварина нібито регулярно плаче. Для деяких порід такі виділення-норма, що додатково заплутує господарів і призводить до того, що хвороба спокійно розвивається без лікування.
Бронхіт і пневмонія з’являються кашлем, зниженням активності і ваги.
Викликаний мікоплазмою артрит вимальовується також, як і будь – який інший-болем, кульгавістю, обмеженням рухливості суглоба. Однак звичайні методи терапії не допомагають.
Мікоплазмоз сечостатевої системи вимальовується виділеннями з статевих органів, частим сечовипусканням, хворобливістю в області статевих органів. У псів хвороба часто протікає без симптомів, а ось у сук – призводить до народження мертвих цуценят або хворого через внутрішньоутробного зараження мікоплазмозом потомства.
Зустрічаються і викликані мікоплазмою дерматити. Як і У інших захворювань, викликаних цим найпростішим, у подібних дерматитів немає відмінних симптомів, проте вони погано піддаються стандартної терапії.
Діагностика захворювання
Оскільки немає нестандартних симптомів, які можуть показати власне на мікоплазму як на причину запалення, виявляють цього збудника за допомогою генетичного аналізу – ПЛР-діагностики. Однак допускається початок пробної антибіотикотерапії. В даному випадку результати ПЛР допоможуть доктору визначити тривалість лікувального курсу.
Необхідно звернути свою увагу! У господарів тварин, хворих на мікоплазмоз, можуть бути високі титри антитіл до мікоплазми: імунна система формує антитіла у відповідь на присутність збудника не залежно від того, здатний він нашкодити організму чи ні.
Мікоплазми видоспецифічні: котячі і собачі у людей не викликають хвороби, а імунітет реагує на мікоплазму взагалі, а не на конкретний її вид.
Тому в даних випадках потрібно повідомити лікуючого лікаря, що ваш вихованець лікується від мікоплазмозу, і попросити провести уточнюючий аналіз методом ПЛР для уточнення виду збудника.
Методика лікування захворювання і профілактика
Лікують мікоплазмоз за допомогою антибіотиків, вибираючи їх за двома показниками: ефективність проти певного збудника і ступінь проникнення в тканини які вражені. Тому мало просто прочитати в інструкції, що такий-то препарат діє на мікоплазм. Способи введення антибіотика бувають різноманітними: від очних крапель до внутрішньосуглобових ін’єкцій.
Курси антибіотиків при даному захворюванні досить довгі. Крім того, оскільки ми говоримо про внутрішньоклітинний паразит, не виключений перехід хвороби в латентну фазу, що при ослабленні захисних сил організму призводить до рецидиву.
Профілактика хвороби полягає в дотриманні гігієнічних заходів. Вакцини проти мікоплазмозу не існує, тому не можна допустити спілкування вихованця з бездомними родичами, з тваринами, що мають витікання з носа і очей.
Беруть участь в розведенні собакам перед в’язкою потрібно здавати мазки з статевих органів на цю та деякі інші інфекції. Новий вихованець перед знайомством з наявними тваринами повинен пройти карантин протягом 2 тижнів: на тлі стресу мікоплазмоз з латентного напрямку може перейти в гостре.
Оскільки хвороби схильні тварини, які страждають вірусними захворюваннями, і особини зі зниженим імунітетом, до профілактики мікоплазмозу можна віднести своєчасну вакцинацію, справжній раціон, достатню рухливість.
Вчасно розпочате лікування мікоплазмозу за умови проведення повного курсу антибіотикотерапії дає можливість врятувати вихованця від даного захворювання. Затяжний перебіг інфекції зустрічається рідко, а ось від повторного зараження кішки і собаки не захищені.
У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.
